Зерновий живий Міцелій Підосиновика жовто-бурого, 10 Г

Опис Підосиновий жовто-бурий (Подосиновик червоно-бурий, Обабок різноножий), лат. Leccinum versipelle (Leccinum testaceoscabrum) — гриб роду Обидвабок (Leccinum) сімейства Болетові (Boletaceae). Капелюх півкроподібний, потім подушкоподібний, діаметром 5-15 см, іноді до 25 см. Шкірка суха, злегка вовняна, жовтогарячо-жовтого або жовто-коричневого кольору, у молодих грибів часто звисає з краю капелюшки. М'якоть біла, щільна, на зрізі спочатку рожевий, потім синє, до фіолетово-чорного кольору, у ніжці стає синьо-зеленою. Трубчастий шар виїмчастий, завтовшки 1—1,5 см, від світло-сірого до оливково-сірого кольору. Пори дрібні, кутато-округлі, у молодих грибів сірі, потім світло-коричневі, часто з буруватим або оливковим відтінком. Ніжка заввишки 8-22 см і завтовшки 2-4, іноді до 7 см, коренаста, внизу часто потовщена. Поверхня біла або сіра, покрита дрібними густими зернистими лусочками спочатку бурого, а потім чорного кольору. Підосиновик (Осиновик) — загальна назва для кількох видів грибів роду Лекцинум (Обабок), лат. Leccinum. Вирізняються жовтогарячо-червоним (іноді білим) капелюшком і посинанням м'якоті гриба на зрізі. Від підберезиків також відрізняються зазвичай товстішою, «коронастою» ніжкою і щільною м'якоттю капелюшки. Назва «підосиновик» пов'язують не тільки з характерним місцем вирощування цих грибів, але й з кольором капелюшок, що нагадує осіннє забарвлення осинового листя. Оскільки всі підосиники їстівні та практично однакові за харчовими якостями, грибники не завжди розрізняють їх різновиди. Однак для грибного полювання корисно знати екологічні особливості різних видів. Самостійно вирощувати підосиники можна на присадибних ділянках, а також на грибоводських фермах як для внутрішнього споживання, так і у великих кількостях на продаж і/або для подальшої консервації (і побутової, і з комерційною метою). Міцелій, вироблена нашими лабораторіями, має прекрасну схожість і адаптований для вирощування грибів під деревами та чагарниками різних порід. Міцелій (грибниця) жива свіжий первинний зерновий у пакованні прозорий блістер/зипер розміром 8х12х3 см і вагою 10 грамів (залежно від вологості довкілля), адже він живий, розвивається, дихає, набирає і втрачає вологість). Термін зберігання 6 міс. за температури +2 +6 °C або 1 міс за температури до +23 °C без потрапляння прямих сонячних променів. 10-14 днів витримує й вищу температуру, якщо паковання щільно не стикаються один з одним. ІНСТРУКЦІЯ ЩОДО ВИРОБОВАННЯ ЛИСНИХ ГРИБІВ Висаджують у садах, парках, лісах, вихованцях, оранжереях, на клумбах, газонах тощо. 1 паковання міцелія призначена для посадки під 1 дерево на площу 2,5-3м2, або разом з одним саджанцім, або під чагарники на площу 2,5-3м2. спушити землю під деревом у такий спосіб, щоб утворилася заглиблення 5-15 см залежно від розташування коріння біля поверхні ґрунту. Рівномірно розсипати міцелій на всій спійманій поверхні. Покрити садовий (або лісовий) ґрунт, змішаний із будь-яким перегнимом, у рівних частинах. Зверху присипати тією землею, яка утворилася під час спішування із заглибленням. Посадку можна проводити в будь-яку пору року та під будь-якими породами дерев. Полив здійснюється в посушливу пору часто садовою лійкою або іншим способом приблизно 10 л на 1 м2. Гриби з'являються навесні та восени, але вперше не раніше, ніж за 5 місяців після висаджування. Іноді перший урожай може бути тільки наступного року. Перший урожай 350-500 г/м2, наступні 3,5-4,5 кг/м2. Росте грибниця довгі роки, поки живе дерево. Також можна висаджувати мікорізні лісові гриби разом із саджанціми дерев. Міцелій, наприклад, підосиників, ну або будь-яких інших, рівномірно розсипати по дну лунки, приготованої для саджання саджанців, а далі висаджувати рослини як зазвичай. Поруч із будь-якими лісовими грибами рекомендується вирощувати лисичку! Лисичка широко застосовується як у народній медицині, так і в традиційній офіційній фармакології. У цьому грибі містяться безліч речовин, які не тільки зумовлюють її лікувальні властивості, але також активно борються з грибними хворобами, шкідливими пліснявими грибками, які заважають нормальному розвитку грибниці, грибними черв'яками, тп. Лисички самі майже ніколи не черв'ятіють (є один різновид черв'ячків, які їх їдять, але особисто я їх ніколи не бачив) і поряд гриби, що ростуть, можуть дорости до гігантських розмірів, також не зачервивши. Грибниця лисички ніби «підготовляє» місце для розвитку грибниці латкового гриба, а потім ретельно його «пікає» упродовж багатьох років. Поруч із лисичками прекрасно себе відчувають білі гриби, підберезовики, підосиники, польські гриби, маслята, як втім, і всі інші! У приміщенні гриби можна спробувати виростити таким самим способом, як і шампіньйони, тільки підіймаючи будь-яку багаторічну траву. Результати вирощування будуть дещо гірше, ніж на відкритій ділянці, але реально можливі.